рус | укр

Молодило (SEMPERVIUM)

Молодило або живучка - відноситься до сімейства Товстянкових (Crassulaceae). Широко поширені в Європі, Середній і Західній Африці. Рослина невибаглива у догляді: не страшні весняні заморозки, гаряче літнє сонце; чудово обходиться без поливу і добрив, не уражається шкідниками і хворобами. Розетка молодила складається з 30-80 товстих соковитих листів, що відходять від короткого стебла. З його вершини протягом вегетаційного періоду відростають, розташовуючись по спіралі, нові листочки, а старі лежать на поверхні ґрунту, поступово засихають і відмирають. У листі молодило накопичує вологу і поживні речовини. У деяких видів на листі є бахрома з білих волосків, на яких під час туману конденсується волога з повітря. У всіх видів молодила листя вкрите щільною шкіркою з малою кількістю продихів, що перешкоджає випаровуванню вологи. Коренева система у молодил слабка, поверхнева. Квітконос покритий по всій довжині вузьким прилеглим листям, його висота 10-25 см. На верхівці знаходяться щитовидні суцвіття з 40-120 квітками – рожевими, червоними, пурпурними, жовтими або зеленувато-жовтими (залежно від виду). Діаметр квіток до 2 см, вони як би покриті білою повстю. Садити молодило можна поряд з очитком та мілкоцибулинними, які влітку теж не потребують поливу. Гарно виглядають молодила в групах їх різних сортів і видів на тлі невеликих світлих валунів.

Види: Рід налічує приблизно 40 видів. Цікаві для посадки в альпінаріях М. Вульфена (Sempervivum wulfenii), М. Целебора (Sempervivum zeleborii), М. Бориса (Sempervivum borisa), М. малоросле (Sempervivum pumilum), М. вапнякове (Sempervivum calcareum).

Ґрунт і місце: Молодило надає перевагу відкритим, сухим місцям, краще на бідних піщаних ґрунтах. Майже для всіх видів молодил бажані нейтральні або слаболужні ґрунти. Молодило чудово розвивається і квітне на сонячному місці в рокарії або на альпійській гірці. Рослини саджають так, щоб відстань між екземплярами у великих видів становила 10-15 см, у дрібних 3-5 см. Через рік дочірні розетки суцільно закриють поверхню ґрунту. Посаджені в тіні рослини втрачають компактність; їх листя стає блідо-зеленим, видовженим.

Розмноження: У пазухах листків утворюються нащадки - маленькі "качанчики", з'єднані з маточною рослиною міцними тоненькими стеблинками. Стеблинка росте до тих пір, поки дочірня розетка не торкнеться поверхні ґрунту і не почне вкорінюватися. Через деякий час біля материнської рослини утворюється ціле гніздо розеток дочірніх молодил. Залежно від виду молодил кількість "діток" коливається від 3 до 10 штук. В кінці червня припиняється зростання найбільших розеток, в центрі їх листя піднімається вертикально вгору і починає інтенсивно розвиватися квітконос.